Всі права захищені. Будь яке використання зображення без дозволу автора заборонено. Copyright ©
2021, полотно, олія, 100 Х 80 см.
Іван Мазепа
(1639 – 1709)
Іван (Адам) Степанович Мазепа – державний, політичний, військовий діяч, меценат. За однією з версій народився на родинному хуторі Камʼянка (нині с. Мазепинці Білоцерківського р-ну Київської області), за іншою – у Білій Церкві, де служив його батько.
Навчався в Києво-Могилянському колегіумі та, ймовірно, у Варшавській єзуїтській колегії. Службу розпочав покойовим польського короля Яна Казимира. Разом із ним відвідав Париж під час святкування Піренейського миру у 1659 році. На початку 1660-х років, імовірно, мав подорож Європою, під час якої вдосконалював знання латини, навчався інших європейських мов, ознайомився з інженерною та артилерійською справами. У 1663 році повернувся в Україну, одружився і 1669-му вступив на службу до гетьмана Правобережної України Петра Дорошенка. Здійснював дипломатичні місії до Криму (1673) і до гетьмана Івана Самойловича (1674).
За переказами, влітку 1674 року, під час посольства до турецького султана, його захопили козаки запорозького отамана Івана Сірка. Після цієї пригоди Мазепа перейшов на службу до гетьмана Лівобережної України Івана Самойловича. Службу розпочав військовим товаришем, а з часом дослужився до посади генерального осавула.
У 1687 році після провального Кримського походу та арешту гетьмана Івана Самойловича, Іван Мазепа за згодою московського уряду, був демократично обраний гетьманом Лівобережної України. Брав активну участь у війні Московської держави з Османською імперією і Кримом (1687, 1688‒1689), у першому періоді Великої Північної війни (до 1708) проти Швеції. У 1700 році став кавалером ордена Св. Андрія, а 1707 року був відзначений гідністю князя Священної Римської імперії. Протягом усього часу гетьманування опікувався церковним будівництвом, мистецтвом, освітою та справами православних поза межами Гетьманату.
Поступово через постійні втручання московського уряду у внутрішні справи Гетьманщини та наміри провести радикальні реформи війська, Мазепа схилився до відмови від протекторату московської держави. У 1705 році він встановив зв’язки з польським королем Станіславом Лещинським, а згодом зі шведським королем Карлом ХІІ. Таємні переговори завершились у 1708 році попередньою угодою про перехід Гетьманщини під протекторат Швеції та її допомогу шведському королю і його війську у боротьбі з Петром І. Однак намагання Івана Мазепи виступити в союзі зі Швецією проти московського царя не були підтримані основною масою козацтва, заляканого московською пропагандою. На боці гетьмана залишилася лише певна частина козацької старшини та восьмитисячне військо запорожців на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнком. Після поразки шведів під Полтавою 1709 року Мазепа з найближчим оточенням був змушений відступити до турецьких володінь.
Помер Іван Мазепа у с. Варниці (нині Молдова) поблизу Бендер (нині територія невизнаної ПМР) у ніч на 22 вересня 1709 року і був похований спочатку у Варниці, а потім у березні 1710 року перепохований у монастирі Св. Георгія (Юрія) у місті Галац (нині Румунія).
Нині визначено кілька основних портретів, які відображають вірогідну зовнішність Івана Мазепи. Його постать залишається однією з найпривабливіших для висвітлення в художній літературі, а його образ й надалі продовжує спонукати художників до створення його портретів.
Література:
1. Гетьман. Осмислення. К., 2009.
2. Гетьман. Шляхи. К., 2009.
3. Кентржинський Б. Мазепа. К., 2013.
4. Ковалевська О. Іван Мазепа у запитаннях та відповідях. К., 2008.
5. Ковалевська О. Іконографія Івана Мазепи в образотворчому мистецтві ХХ ‒ початку ХХІ століття. К., 2013.
6. Ковалевська О. Реконструкція образу Івана Мазепи // Гетьман. Осмислення. К., 2009. С.291-324.
7. Ковалевська О. Таємниці козацьких портретів. К., 2019.
8. Крупнийцький Б. Гетьман Мазепа та його доба. К., 2003.
9. Оглоблин О. Гетьман Іван Мазепа та його доба. К., 2001.
10. Сокирко О. Український рубікон. Полтавська битва 27 червня 1709 р. В 2-х чч. К., 2009.
11. Чухліб Т. Видатна людина Росії – Іван Мазепа?! Таирова-Яковлева Т.Г. Мазепа. М., 2007. – 271 с.: ил. // Український історичний збірник, 2008, Вип.11, c. 494–496.
12. Чухліб Т. Іван Мазепа: до дискусії про розкриття проблеми «вірності» і «зради» українського гетьмана в російській офіційній традиції та історіографії // Україна в Центрально-Східній Європі, 2013, Вип.12, c. 325-343.
‡
Історія створення портрету Івана Мазепи
Портрет Івана Мазепи був створений на основі історичних досліджень Кіма Скалацького «Яким був Мазепа? (до атрибуції портретів І.С. Мазепи)» та «Що знав граф Седергельм?». Ці праці були опубліковані в книзі «Пошуки. Знахідки. Відкриття» (К.: Родовід, 2004). З огляду на те, що після зруйнування Батурина (1708) та Полтавської битви (1709), портрети Івана Мазепи за наказом Петра І були повністю знищені, автор дослідив зовнішність гетьмана на основі різних джерел (описи французьких дипломатів, шведських вояків), а також проаналізував усі портрети, що дійшли до нашого часу.
У 2016 році стався цікавий випадок, пов’язаний із зображенням Мазепи. Доктор історичних наук Ольга Ковалевська в науково-популярному фільмі «Україна. Повернення своєї історії» продемонструвала результати свого іконографічного дослідження 2007 року, яке дозволило визначити ті портрети Мазепи, на яких дійсно була представлена одна й та сама людина. Це було зроблено завдяки співпраці з фахівцями з судово-криміналістичної експертизи Академії СБУ. У фільмі, на вимогу його авторів, було продемонстровано наступний етап наукових пошуків, а саме: спроба реконструювати схематичний узагальнюючий образ гетьмана, сформований на основі відібраних раніше портретів. Створена таким чином реконструкція, як пізніше виявилося, співпав з тим образом Івана Мазепи, який я створила ще у 2007 році. Цікаво, що команда науковців, яка виконувала реконструкцію у 2016 році, про нього не знала. Таке співпадіння говорить про те, що наукова та мистецька реконструкції відбувалися на основі одних і тих же іконографічних та писемних джерел, а отже, сприяли формуванню вірного образу цього діяча.