Іван Скоропадський

(бл.1646 – 1722)

​

Іван Ілліч Скоропадський – гетьман Лівобережної України (1708 – 1722). Народився в місті Умань. У 1674 році переселився на Лівобережжя. Розпочав свою карʼєру з посади військового канцеляриста при гетьманському уряді, потім був чернігівським полковим писарем, генеральним бунчужним, генеральним осавулом, стародубським полковником. Брав участь у боротьбі проти турецьких і татарських військ під час московсько-турецької війни 1676 – 1681 років і Кримських походів у 1687 і 1689 роках.

 

Життя в Гетьманщині в умовах старшинських чвар і втручання московської влади у внутрішні справи козацької автономії викшталтували таки риси характеру Скоропадського як обережність, зваженість, уміння пристосовуватися до обставин та неабиякий дипломатичний хист. Водночас він був людиною твердих консервативних переконань, безумовно, патріот – свого часу він був близьким до Івана Мазепи та співчував його намірам.

 

Після переходу гетьмана Івана Мазепи на бік шведського короля Карла ХІІ 62-річного Скоропадського за наказом Петра І на старшинській раді в Глухові 6 листопада 1708 року обрали гетьманом. Для контролю за діяльністю гетьмана та старшини московський монарх призначив спеціального наглядача – міністра-резидента Ізмайлова. Готуючись до генеральної баталії зі шведською армією, Петро І наказав зруйнувати Чортомлицьку Січ, а Скоропадський не зміг йому завадити. Під час Полтавської битви 1709 року гетьман очолював козацькі полки, які перебували під загальним командуванням московської армії. Водночас, гетьман неодноразово звертався до московського монарха з проханням про поліпшення становища населення Гетьманщини, а також щодо реабілітації старшин, які, перейшовши разом з Іваном Мазепою на бік Карла ХІІ, зрештою повернулися з еміграції в Гетьманщину.

 

Протягом років свого гетьманства Іван Скоропадський став найбільшим землевласником Гетьманщини. Він одним із перших гетьманів почав видавати універсали, за якими козаків офіційно зобовʼязували виконувати повинності на користь держави, а посполиті за подання скарги на можновладців каралися побиттям і арештом. Водночас протягом життя Іван Скоропадський разом із дружиною Анастасією Марківною опікувався православною церквою, був її щирим меценатом. У травні 1722 року Петро І прийняв рішення про заснування Малоросійської колегії, яка мала замінити собою гетьманське правління. Це рішення пришвидчило смерть гетьмана.

 

Помер Іван Скоропадський у місті Глухів у липні 1722 року. Похований у родинній усипальниці на території Гамаліївського Свято-Харлампіївського монастиря.

 

Література:

​

1.      Гуржій О. Іван Скоропадський. К., 1998.

2.    Гуржій О., Реєнт О. Від гетьмана до гетьмана: Рід Скоропадських в історії України. К., Суми, 2011.

3.    Ковалевська О. Таємниці козацьких портретів. К., 2019.

4.    Коструба Т. Гетьман Іван Скоропадський (1702 ‒ 1722). Львів, 1932.

5.     Лазаревский А. Люди старой Малороссии. Семья Скоропадских // Исторический вестник, 1880.

6.    Мельник Л. Гетьман Іван Скоропадський // Памʼять століть, 1997, №4.

7.     Чухліб. Т. Скоропадський Іван // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. К.: Парламентське видавництво, 2011.

 

‡