Петро Конашевич-Сагайдачний

(бл. 1582 – 1622)

 

Петро Кононович Конашевич-Сагайдачний – гетьман Війська Запорозького, відомий полководець і політичний діяч. Народився в селі Кульчиці (нині село Самбірського р-ну Львівської області) в родині дрібного православного шляхтича. Початкову освіту здобув у Самборі протягом 1589 – 1592 років. Згодом, з 1592-го до 1598-го року навчався в Острозькій академії. На початку XVII століття вже брав участь у походах козаків. Близько 1602 –початку 1603 року одружився зі шляхтянкою Анастасією Повчанською, від шлюбу з нею мав сина Лукаша.

 

Перша достовірна згадка про Конашевича-Сагайдачного як козацького полковника зафіксована в джерелах, датованих 1615 роком. Під його командуванням відбулися походи запорожців проти Османської імперії й Кримського ханства в 1607, 1608, 1614 – 1616 роках. Протягом 1616 – 1622 років чотири рази був обраний гетьманом Війська Запорозького. Невдовзі після обрання гетьманом, близько чотирьох тисяч козаків під проводом Сагайдачного здобули Кафу і зруйнували найбільший невільницький ринок у Криму.

 

У 1617-му козаки Сагайдачного погодились вирушити на Московію на підмогу польському королевичу Владиславу IV. За участь у московському поході запорожці вимагали від польської влади свободи віросповідання для православних та припинення насильницького насадження церковної унії. 8 жовтня 1618 року, захопивши перед тим низку міст, запорожці Петра Конашевича-Сагайдачного обʼєдналися з силами королевича під Тушиним і здійснили невдалий штурм укріплень Москви. Наслідком цього стало підписання Деулінського перемирʼя. У середині листопада – на початку грудня 1619 року Сагайдачний повів запорожців на татарські улуси з виходом на Перекоп, де відбувся бій з військами хана Дженібек-Гірея. Запорожці завдали татарам помітних втрат, а також визволили з неволі чимало бранців-християн.

 

У березні 1620-го Конашевич-Сагайдачний відіграв важливу роль у відновленні православної ієрархії в Україні, майже повністю ліквідованої після Берестейської унії 1596 року. Між 27 травня та 5 червня 1620 року вступив із усім Військом Запорозьким до Київського Богоявленського православного братства, демонструючи цим актом свій намір захищати права православних і відстоювати права їхньої церкви. У 1620—1621 роках гетьман із військом брав участь у Хотинській битві Речі Посполитої проти турків, в якій очолював 40-тисячний військовий підрозділ. Під час воєнних дій Сагайдачний отримав тяжке поранення, внаслідок якого помер у 1622 році. Перед смертю гетьман заповів усе своє майно Київському і Львівському православним братствам, призначив опікунів для своєї дружини та близьких родичів. Був похований у Київському Братському Богоявленському монастирі на Подолі. Могила Сагайдачного до наших днів не збереглася.

 

У збірнику віршів, присвячених Петру Конашевичу-Сагайдачному, упорядкованому ректором Київської братської школи Касіаном Саковичем (1622), було розміщено перший портрет гетьмана, який став прототипом для всіх подальших зображень цього козацького ватажка. Памʼять про Петра Конашевича-Сагайдачного збереглася в літературних творах, творах скульптури, назвах вулиць, військових підрозділів.

​

 

Література:

​

1.     Гуржій О., Корнієнко В. Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. К., 2004.

2.    Мицик Ю., Хижняк З. Сагайдачний (Конашевич, Конашевич-Сагайдачний) Петро Кононович // Українське козацтво: Мала eнциклопедія. К., Запоріжжя, 2002.

3.    Сас П. Взятие запорожскими казаками во главе с гетманом П. Сагайдачним Кафы (вопросы хронологии) // Сурож, Сугдея, Солдайя в истории и культуре Руси-Украины. К., Судак, 2002.

4.    Сас П. Дипломатична місія Війська Запорозького до Москви у 1620 р. Україна та Росія: проблеми політичних та соціо-культурних відносин. К., 2003.

5.     Сас П. Петро Конашевич-Сагайдачний: молоді роки. К., 2006.

​

​

 

‡