Северин Наливайко

(р. н. невід. – 1597)

​

Северин (Семерій) Наливайко – керівник козацького повстання 1591–1596 років. Походив з дрібної української православної шляхти. Народився у містечку Гусятин (тепер смт. Тернопільської обл.), але зростав, очевидно, в Острозі. Дістав добру освіту в Острозькій слов’яно-греко-латинській школі.

 

Пішов на Січ, брав участь у походах ще за часів польського короля Стефана Баторія. Повернувшись до Острога, служив сотником надвірної хоругви князя Костянтина Острозького, був здібним гармашем, відзначався винятковою хоробрістю, фізичною силою. У квітні 1594 року зібрав на Поділлі двохтисячний загін для оборони від татар. У червні того ж року Северин Наливайко з козаками зруйнував турецьку фортецю Паркани у Придністров’ї. Вже тоді вважав себе гетьманом, хоча йому підлягали лише нереєстрові козаки (реєстровці визнавали своїм очільником Григорія Лободу). У липні того ж року в Теребовлі та Гусятині спустошив маєтки польського коронного гетьмана Мартина Калиновського, винного у смерті його батька. У серпні під орудою Наливайка козаки здійснили похід на турецьку фортецю Бендери. У вересні того ж року разом із міщанами Брацлава козаки Наливайка розправилися з місцевою шляхтою.

 

У листопаді 1594 року та лютому–травні 1595 року Северин Наливайко брав участь у походах об’єднаного козацького війська на Молдову і Придністров’я. Улітку 1595 року загін Наливайка перебував на австрійській службі в Угорщині. З вересня 1595-го Северин Наливайко як очільник повстання діяв під Замостям, стояв у Самборі, погрожував походом на столицю Речі Посполитої – Краків. Згодом Наливайко вирушив на Луцьк, а звідти на Полісся та терени Великого князівства Литовського, зайняв Слуцьк. Потім здійснив похід козацького війська білоруськими землями за маршрутом Слуцьк – Бобруйськ – Могильов – Річиця і в лютому 1596 року встановив контроль над більшою частиною Волині.

 

Наливайко у цей час вів активне листування з польським королем Сигізмундом ІІІ, в якому добивався права на територію на південь від Брацлава між Південним Бугом та Дністром. Саме тоді Наливайко вперше висловив ідею створення особливої території, населеної виключно козаками і підпорядкованої владі гетьмана Війська Запорозького. У своїй каральній операції по придушенню козацького повстання, польний гетьман Станіслав Жолкевський спрямував основний удар насамперед проти Северина Наливайка. Під тиском коронного війська Наливайко відступив на Корсунщину, потім на Переяславщину. У квітні 1596 року після битви під Білою Церквою Северина Наливайка на короткий термін обрали гетьманом. Після капітуляції козаків перед польським військом після битви в урочищі Солониця під Лубнами Наливайко потрапив до полону. Врешті-решт був публічно страчений у Варшаві.

 

Сучасники відзначали яскраву зовнішність і шляхетність Северина Наливайка. Його життя і смерть породили численні народні легенди та перекази. Його діяння були оспівані в низці дум, у поезіях Тараса Шевченка, поемі Кіндрата Рилєєва «Наливайко», історичному романі Івана Ле.

 

Народна памʼять зберегла імʼя Наливайка в кількох топонімах: Яр Наливайка, Колодязь Наливайка.

 

​

Література:

​

1.     Лепʼявко С. Семерій (Северин) Наливайко // Володарі гетьманської булави. К., 1994.

2.    Лепʼявко С. Козацькі війни кінця XVI ст. в Україні. Чернігів, 1996.

3.    Мишко Д. Северин Наливайко. К., 1962.

​

​

‡